Щоб сприяти активному залученню учнів до навчального процесу, необхідно визнавати, підтримувати й цінувати їхні унікальні інтереси та багатогранну ідентичність. Це включає взаємопов’язані аспекти, такі як раса, етнічна приналежність, культура, гендер, мова та інвалідність. Важливо розуміти, що джерела інтересу та мотивації значно різняться між учнями — те, що привертає увагу одних, може залишатися байдужим для інших. Крім того, для створення справді інклюзивного середовища необхідно піклуватися про те, щоб кожен учень відчував свою гідність визнаною та підтвердженою.
Варто також пам’ятати, що навіть інтереси та ідентичність одного й того самого учня не залишаються незмінними: вони розвиваються разом із досвідом, новими знаннями та соціальними впливами. Учні можуть по-різному ототожнювати себе з тими чи іншими аспектами власної ідентичності залежно від контексту чи етапу розвитку.
Тому створення навчального середовища, яке приймає учнів такими, якими вони є, і гнучко реагує на їхню динамічну природу — є ключовим для забезпечення доступності та реального залучення до навчання.
Запровадження автентичних варіантів вибору, які узгоджуються з навчальними цілями, може стати ефективним засобом підвищення зацікавленості учнів. Залежно від конкретної мети, учням можна надати можливість обирати спосіб її досягнення — наприклад, контекст, у якому працюють, інструменти, які використовують, або типи підтримки, які отримують.
Такий підхід розвиває ініціативність, формує відчуття відповідальності за власне навчання, підсилює гордість за досягнення й поглиблює особистий зв’язок з навчальним процесом. Водночас варто враховувати, що різні учні по-різному сприймають вибір: одні прагнуть широкої автономії, інші — чітких орієнтирів. Тому недостатньо просто запропонувати вибір — він має бути продуманий і адаптований так, щоб справді підтримувати залучення.
Спробуйте поекспериментувати з такими варіантами вибору:
Окрім цього, ефективним є спільний підхід, коли учні та учителі разом визначають навчальні цілі, завдання й діяльності. Це не лише підвищує залученість, а й формує культуру взаємоповаги, співтворчості та навчальної відповідальності.
Люди найчастіше виявляють зацікавленість у змісті та діяльностях, які є актуальними й цінними для їхніх особистих інтересів, життєвих цілей або спільнот, до яких вони належать. Це не обов’язково означає, що навчальний матеріал має повністю відображати реальне життя — художня література, наприклад, може бути так само захопливою й значущою для учнів, як і фактична інформація. Важливо, щоб зміст був автентичним і резонансним щодо індивідуального досвіду та навчальних цілей учнів.
Люди рідко виявляють інтерес до інформації або занять, які здаються їм беззмістовними чи відірваними від реальності. Тому в навчальному середовищі одним із ключових способів залучення учнів є демонстрація практичного значення й актуальності навчання — через автентичні, змістовні та емоційно залучаючі заходи.
Водночас важливо не припускати, що всі учні сприйматимуть однаковий зміст або вид діяльності як однаково цінний чи цікавий. Щоб охопити різноманіття учнівських інтересів і цілей, необхідно надавати варіанти, які дозволяють кожному знайти особисту значущість і сенс у навчанні. Саме оптимізація релевантності для кожного учня відкриває шлях до глибшої мотивації та стійкої залученості в освітній процес.
Урізноманітнюйте заходи та джерела інформації, щоб вони були:
Розробляйте діяльності, які:
Пропонуйте завдання, що передбачають:
Навчальне середовище, що викликає радість і заохочує до гри, є важливою складовою ефективного навчального процесу. Гра підтримує навчання й розвиток учнів упродовж усього життя — від дошкільного віку до дорослості. В ігрових активностях пробуджуються цікавість, здивування та уява, формуються нові уявлення, розвиваються взаємини та соціальні зв’язки. Саме через гру учні можуть переживати справжню радість, що поглиблює залученість у навчання.
Особливо значущою радість може бути для учнів, які історично зазнавали маргіналізації. У таких випадках радість стає актом гідності та опору гнітючим системам. Наприклад, поняття Black Joy (чорна радість) акцентує увагу на свободі, уяві, спільноті та любові як способах створення простору для самовираження й сили.
Водночас важливо пам’ятати, що не всі учні грають однаково або однаковою мірою відчувають радість. Більше того, навіть один і той самий учень може переживати радість по-різному залежно від контексту чи емоційного стану.
Підхід універсального дизайну навчання (UDL) наголошує на важливості визнання цих індивідуальних відмінностей. Щоб допомогти кожному учневі знайти свою радість у навчанні, середовище має бути гнучким і варіативним — з різними способами залучення, формами гри та варіантами активностей, які відкривають простір для радості, натхнення та розвитку.
Одне з ключових завдань педагога — створити для учнів сприятливе, підтримувальне середовище, у якому вони почуваються цінованими, захищеними, активними та заохоченими до ризикування, формування власної думки й участі в діалозі. Для цього важливо усунути потенційні упередження, загрози та відволікаючі чинники — як очевидні, так і приховані.
Коли учні змушені зосереджувати свою увагу на задоволенні базових потреб або уникненні негативного досвіду, вони не можуть повноцінно залучитися до навчального процесу. Безумовно, фізична безпека є необхідною умовою, але не менш важливо враховувати більш тонкі форми загроз — психологічні, емоційні, соціальні — які можуть по-різному впливати на учнів залежно від їхнього досвіду, потреб і культурного контексту.
Оптимальне навчальне середовище передбачає варіативність — можливість уникати чи пом’якшувати стресові фактори й створювати простір, у якому кожен учень може зосередитися на навчанні, відчуваючи себе в безпеці та прийнятим.
Створюйте культуру прийняття та підтримки
Гнучко адаптуйте рівень новизни та ризику
Регулюйте рівень сенсорного навантаження
Змінюйте рівень очікуваної соціальної взаємодії під час навчання.
Визнавайте попередній негативний досвід